п'ятниця, 29 березня 2024 г.

Історія ветеранів: подолання німоти війни

Історія ветеранів: подолання німоти війни

Бійці АТО презентували власну книгу "Голос війни: історії ветеранів". У виданні — 29 оповідань, написаних 22 ветеранами АТО, яким є що сказати.

Буг, Піаніст, Музі, Доцент, Сколопендра, Аля, Кібер, Бухгалтер, Пес, Біжан, Лінза, Кіт, Хемінгуей, Скеля, Обама, Колумбет, Мангал, Капелан, Герман, Лора, Турист, Яр - це не просто набір подекуди непоєднуваних між собою слів. Це позивні 22 авторів художньої книги “Голос війни”. Авторів, чиї слова звучать настільки правдиво, немов ти переносишся з ними в окопи на бойових, або відпочиваєш за смачним обідом. В свої історії вони вклали невигадані сюжети з життя на передовій, або уже після свого повернення з війни.

Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"

Художня книга стала результатом соціального проекту “Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО”. Протягом двох місяців кожної суботи майстерності письменництва ветеранів навчали відомі українські письменники, блоґери та журналісти: Сергій Жадан, Євген Положій, Катерина Бабкіна, Ростислав Семків, Роман Зіненко та ін.

Модератор Школи, боєць батальйону “Айдар” Дмитро Лавренчук у свої присвяті пише: “Якщо на війні зв'язок – це рація, то в мирному житті замість рації – ця книга. Текст за текстом ветерани налаштовують систему координат. Через контексти спогадів позначають позиції сенсу життя, який вони пізнали. Діляться ключами до розуміння тих речей, про які зазвичай мовчать. Але розуміння - це, насамперед, бажання почути”.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Про свій проект Дмитро Лавренчук розповідає: “Він народився з почуттів у  степах Луганщини, коли ми з побратимами роздумували, що після драйвового літа ми повернемося додому. Як вчительки задають дітям написати твір, так і ми зробимо щось на кшталт “How I spent my summer holidays”. З цієї незначної  ідеї почався шлях такого великого проекту. Для мене цей проект про підтримку, про розуміння, про зраду, ганьбу і перемогу”.

До участі у проекті було запрошено учасників бойових дій на сході України та ветеранів військової служби АТО, які мають бажання писати і готові ділитися своїми історіями.

Цілями  проекту стало навчити ветеранів писати просто; надавати літературну чи репортажну форму своїм спогадам та працювати з текстами у соціальних мережах, блозі чи колонці; сприяти діалогу та взаємопорозумінню між учасниками бойових дій і місцевими громадами. Після кожного заняття у школі вони пробували писати самі. Писали і про жінок, і про дітей, і про тварин, і про війну, і про мир.

Наймолодшій авторці, Аліні Вяткіній – 22 роки, найстаршому, Олександру Чаморсову – 55. Серед учасників Школи – люди різних професій: піаніст, вчитель початкових класів, дизайнер, маркетолог, журналіст, військовий капелан, викладачі та волонтери. Тільки вони можуть писати про війну без фільтрів та посередників. Так, є багато інформації про війну на сході, але саме голоси цих людей, що на власному гіркому досвіді відчули, що таке війна, можуть розповісти правду, якою б жахливою вона не була. Вони все пережили власною душею, власним тілом, власними нервами.

У творчій атмосфері народилося близько трьох десятків унікальних текстів-спогадів. Книжка структурована і поділена на три частини війни: початок, життя і втрати, повернення. Це короткі історії про маленькі радощі на війні, про страх і сором, про все пережите на фронті. Здебільшого це не історії про бойові дії, а про те, що дарує надію та наснагу жити через біль і страх. Наприклад, історія про те, як ти вперше за 2 місяці побачив жінку, або спробував справжнього борщу вперше за півроку. Це історії про ці маленькі радощі, для нас вони очевидні, а для них – чудесні. Як от, млинці з вишнями або гаряча вода, чистий одяг.

Таджик за походженням, киянин за проживанням, українець за покликанням душі, аспірант Інституту фізіології ім. Богомольця, викладач НаУКМА Біжан Шаропов, даючи автограф, написав: “Смерть  - не найстрашніше, найстрашніше - боротьба”. У 2014 році він прийшов у батальйон “Айдар”, про що ніколи не пошкодував. На запитання “чому?”  відповідає: “аби захистити українця в собі”.

Його текст - про грубість та дискомфорт війни. Він прагнув, аби читачеві було складно під час читання, з чим блискуче впорався.

47-річна викладач літератури Ірина Музичук – Музі, народилася в Естонії, починала  їздити на війну з капеланом як водій-волонтер. Але під час чергової поїздки залишилися у складі загону “Янголи Тайри”, згодом приєдналася до ДУК “Правий сектор”. Зараз працює психотерапевтом. Про свою історію розповідає: “Мій текст -  про наслідки війни. Він адресований тим людям, які жили на Донбасі й були вимушені виїхати звідти”.

Аліна Вяткіна, першокурсниця столичного вишу, після подій на Майдані перевелася на навчання до Львову. У грудні 2014 року дівчина потрапила в Пісках на евакуацію поранених із ДАП,  пройшла тренінг для парамедиків  і залишилася на фронті. Зараз вивчає психологію, координує соціальний проект “Стройбат”.

“Страх прийшов до мене після першого пораненого на Майдані, - розповідає Аля, - але набільше вразив розстріл людей на Інститутській, коли загинув мій друг Устим Голоднюк. Він постійно у мене перед очима. Під час війни я почала уявляти, що поїзди – це портали. Такі собі дорожні чари: засинаєш парамедиком в одному з тих міст, чия назва трапляється мало не в кожній області, а прокидаєшся цивілом у мегаполісі”.

Ветерани зазначають: написання таких історій психологічно допомагає їм після війни. Дуже часто їх нікому слухати, а якщо і є кому - складно говорити.

“Війна тягнеться за мною хвостом, але написання книжок діє як терапія. Ця книга, в певному сенсі, допомогла мені "звільнити мої чакри" та переосмислити певні речі", - розповідає один із авторів, 40-річний Сергій Міщенко з позивним  Яр.

Маркетолог за фахом, на Майдані він почав працювати санітаром, виносячи поранених під час сутичок на Грушевського. Пройшов Іловайський котел, кілька днів пробув у полоні. Тепер займається захистом прав сімей загиблих бійців АТО та соціальною адаптацією ветеранів.

Проект “Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО” реалізується ГО “Інтерньюз-Україна”  за фінансової підтримки уряду Канади та фонду “Відродження”.

Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"

KиевVласть

Людмила Кухаренко

Теги: книга, ветераны ато, голос войны, голос війни історії ветеранів, рассказы о войне, школа публицистики для ветеранов АТО

четвер, 28 березня 2024 г.
20:44
У Гостомелі працюватиме перевізний цифровий флюорограф
20:22
Протягом доби зафіксовано 48 бойових зіткнень, - Генштаб ЗСУ
20:02
У Києві розпочали відключати опалення в житловому секторі
19:42
Поліцейські затримали киянина, який через помсту вбив собаку колишньої дівчини
19:23
Бучу відвідала делегація з Боснії і Герцеговини
19:04
ВАКС продовжив обов'язки судді Верховного суду Князєву
18:46
КОВА максимально сприяла правоохоронним органам у затриманні “крота”, - Руслан Кравченко
18:26
Завтра у Димерській громаді частково не буде світла
18:06
Донори крові з Києва - у топі серед команд DonorUA for Teams
17:46
Новий міжнародний залізничний маршрут з Києва до Кошице планують запустити вже цього року
17:21
“Українська команда” передала батальйону “Свобода” велику партію дронів-літаків, – Палатний
17:03
Український гідрометцентр попередив про небезпечні метеорологічні явища на Київщині
16:46
Ювенальні прокурори зафіксували загибель 537 дітей внаслідок збройної агресії рф
16:26
У президентській резиденції на Липській вирішили відремонтувати каналізацію
16:06
Зеленський представив нового голову Служби зовнішньої розвідки
15:46
Для Голосіївського району столиці збираються накупити цибулин тюльпанів та нарцисів на 1,4 млн гривень
Календар подій