Їх об'єднала спільна справа
Розвиток волонтерського руху - це найкраще, що сталося в Україні за останній час. Не маючи вікових обмежень, він із небувалим розмахом підняв хвилю доброчинства, котра й до сьогодні не вщухла. Волонтери допомагатимуть до тих пір, поки в їхній допомозі буде необхідність. А вона була, є, і, впевнений, буде. Бо ніколи не буває зайвою увага, турбота, підтримка - як матеріальна, так і моральна.
Із початком військового протистояння на Донбасі разом із армією піднявся народ. І хоча влада не визнавала того факту, що саме завдяки волонтерам Збройні Сили України стали непереможними, ми знаємо - саме народ забезпечував і забезпечує своїх захисників усім необхідним, бо громадянська активність зросла в рази. Волонтери миттєво реагували на заклик про допомогу бійцям у зоні АТО, пораненим у госпіталях, сім'ям військовослужбовців.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
У Таращанському районі, що на півдні Київщини, працює більше десятка волонтерських груп. Однією з перших, ще в грудні 2014 року, розпочали свою діяльність вправні господині з села Петрівське. Вони готують партії сухих борщових наборів для бійців зони АТО. І ця діяльність для них - не термінове завдання, а невідкладна робота й посильна допомога, яка приносить задоволення, адже все - заради перемоги. Поштовхом став лист-звернення волонтерської групи з Білої Церкви з проханням допомогти теплими речами, сушеною продукцією та продуктами харчування, котрий зачитали зі сцени під час святкування Дня села. Не залишились петрівчани байдужими, адже й сільські хлопці теж захищають Україну від ворога. Так і створилась волонтерська група, організована місцевими активістами Миколою Кошманом та Раїсою Воскресенською. До речі, збирали волонтери й кошти для бійців. Зі слів Миколи Івановича, найчастіше вони витрачаються на медикаменти для воїнів, закупівлю лимонів, кави, цигарок та яблук. Також на томатну пасту та пакувальні пакети (адже до кожного борщового набору додавали по три тюбики томатної пасти).
“Нашим бійцям потрібно допомогти не тільки продуктами, а й звести до мінімуму час на приготування перших гарячих страв. Тому й трудяться жіночки у так званій кухарській бригаді”, - каже Микола Кошман.
- Якщо ми сьогодні не нагодуємо свою армію, то завтра доведеться годувати чужу, армію російського агресора. Хіба не так? - приєднується до розмови Раїса Воскресенська, - Перші партії продукції робили зі своєї сировини. Жителі села давали хто що міг. Рецепти перших наборів знайшли в Інтернеті, уже в подальшій роботі самі їх вдосконалювали. До кожного набору додається у пакетику український часник. Сушимо продукцію хто як може: у кого вдома є сушарки — у них, решта - на лежанках. У перші партії наборів у ящики поклали листи з побажаннями солдатам і написали номери своїх мобільних телефонів, щоб хлопці звідти подзвонили й повідомили, чи дійшли до них набори, чи смачні. Воїни телефонували, щиро дякували.
Готують вправні жіночки ще й засмажку для супу чи каші. До речі, такий сухий борщ “Петрівський” вариться всього 20 хвилин. Господині самі перевіряли. Ще й рецептом поділилися. Може, ще хтось захоче долучитися до цієї справи. Отже: до одного сухого борщового набору входить 200 грамів сушеної картоплі, суха зелень, 150 грамів сушеної капусти, 100 - сухого бурячка, 50 - сушеної моркви, перець, лавровий лист, 3 пачки томатної пасти (додається до набору), 140 грамів засмажки (цибуля, жир). І в кожен пакетик - прохання й побажання повертатися живими!
Окрім борщових наборів, петрівчанки ще готують для бійців цілющі сухі чаї під назвою “Український садочок” із гілочок вишні, малини, смородини тощо. Окремо — сушену м'яту, липу, навіть лікарські трави. Заготовки для чаїв роблять батько та син Анатолій і Віталій Ковальчуки. Усе це - і борщові набори, і чаї - пакують у Петрівському сільському клубі, яким керує Лариса Андрусенко, одна з майстринь “кулінарної бригади”.
“Такі набори”, - кажуть жіночки, - не є конкретною адресною допомогою. На Сході вони потрапляють у різні бригади, головне - до наших українських захисників. Уперше їх передали нашим бійцям через учасників гурту “Побратими”, які часто їздять на Схід із концертами”.
Ініціативна група тісно співпрацює з ГО “Барикада Таращанщини” (керівник - Серій Бараненко), яка забезпечує петрівчанок необхідними продуктами для виготовлення наборів. Також під час розмови петрівські вправні господині згадали добрим словом патріотів, які дали кошти на закупівлю томатної пасти до наборів й на 300 кг капусти – це і окремі мешканці села, й власники магазинів, і, навіть, релігійна організація. У двох сільських магазинах стоять скриньки, у них небайдужі жителі Петрівського залишають гроші на такі потреби. Щонайкращі слова подяки звучали з вуст членів ініціативної групи на адресу матері бійця з села Велика Березянка, який загинув у зоні АТО (вона в'яже теплі шкарпетки для бійців), та жінок, які торгують молочними продуктами на ринку: вони передали домашнє згущене молоко, сметану й сир для воїнів ( господині приготували вареники, налисники, смачнючі пироги й відправили їх захисникам у зону АТО).
“Вони нас захищають там, на Сході. А ми їм допомагаємо звідси. Стараємось. Знаємо: разом - впораємось. На землі українській буде мир, бо прагнемо до нього всі разом”, - кажуть петрівські жінки.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
“Любити і допомагати” - девіз усіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки. Майдан, війна на Сході України зорганізували звичайних людей і за короткий час навчили їх бути волонтерами. Тими, хто взуває, одягає, екіпірує, годує українських військових, а найголовніше - не дає їм зневіритися. Такими є й герої моєї розповіді. Саме такі люди рухають країну вперед.
