Все разделы
Новости
Тексты
Территория разума
Слухи и сплетни
Стиль
Где в Киеве
Территория разума

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

16 июня 2017г. 14:50

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть


Теги

Про герб Києва

  19 апреля 2018г. 10:10
Леонід Косаківський  Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 - 1998 рр.

Атеросклероз: спорные вопросы. Часть 3

  18 апреля 2018г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице

Что всем следует знать о смертях в Криворожской маршрутке?

  17 апреля 2018г. 19:15
Станислав Гвоздиков  Глава общественной организации “Развитие инфраструктуры”

Про покарання прокурорiв

  17 апреля 2018г. 13:00
Владимир Бойко  Журналист, экс-глава консультационного совета при ГПУ

Заради забудови Рибальського Кличко з Порошенком так “нахімічили”, що “суддям” довелося фальшувати зміст доказів

  16 апреля 2018г. 11:35
Юрій Левченко  Депутат Верховної Ради

Європейський обов’язок влади – “чесні ціни на газ”

  16 апреля 2018г. 9:30
Владимир Левин  Депутат Киевсовета VIII созыва, фракция "Солидарность"

Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям

  12 апреля 2018г. 18:55
Николай Жуков  Председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессор

Мінімалкою по яйцях або трохи про купівельну спроможність

  12 апреля 2018г. 17:00
Олексій Дорошенко  Генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж

ТРЦ. Безопасность - прежде всего

  12 апреля 2018г. 14:45
Олег Любомирский  Региональный директор М+А Global, Inc. в Украине

Якщо потрапили у дорожньо-транспортну пригоду через стан доріг…

  12 апреля 2018г. 10:00
Станіслав Куценко  Експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві

Атеросклероз: спорные вопросы. Часть 2

  11 апреля 2018г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице

Блокчейн изменит страховой рынок

  10 апреля 2018г. 9:00
Юлия Добренкова  Генеральный директор страховой компании "КРОНА"

Юн-пресівці йдуть до світу...

  9 апреля 2018г. 10:00
Надія Іллюк  Завідувачка відділу ІТА «ЮН-ПРЕС»

Нужен ли Украине “партнер” газотранспортной системы

  6 апреля 2018г. 11:45
Александр Трохимец  Президент общественного союза "Киевская региональная энергетическая ассоциация"

Атеросклероз: спорные вопросы. Часть 1

  4 апреля 2018г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице