Все разделы
Новости
Тексты
Территория разума
Сон разума
Слухи и сплетни
Мегаполис
Стиль
Территория разума

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

16 июня 2017г. 14:50

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости «КиевVласть»
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть

Теги

Історія одного солдата

  24 сентября 2017г. 9:00
Дзвенислава Щерба  Cтудентка НаУКМА

Кличко проложил дорогу к Порошенко

  23 сентября 2017г. 11:33
Александр Дубинский  Продюсер "1+1", ведущий программы "Гроші"

Відчуття мого міста

  23 сентября 2017г. 9:00
Анастасія Шапоренко  Студентка університету ім. Б.Грінченко

Примусити не можна зацікавити. Як захопити дітей навчанням?

  22 сентября 2017г. 15:00
Алла Шлапак  Кандидат экономических наук, депутат Киевсовета

Злочин з присмаком жиру на річці Протока

  22 сентября 2017г. 10:00
Ольга Бабій  Директор ТОВ " Білоцерківвода", депутат Київської обласної ради

Нове дихання судової системи України

  21 сентября 2017г. 19:47
Станіслав Куценко  Начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві

Незаконная аварийная надстройка в центре столицы и национальный флаг

  21 сентября 2017г. 9:00
Николай Леонидович Жариков  Главный архитектор Киева 1987-1992 гг., народный архитектор Украины

Так кто же все таки должен принимать статины?

  20 сентября 2017г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице и клинике "Инго"

Місцеві ради повинні перебирати на себе повноваження у сфері нормотворення

  19 сентября 2017г. 13:35
Олексій Дорошенко  Генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж

Що відрізняє успішних людей від інших?

  19 сентября 2017г. 11:10
Женя Михайленко   Шеф-кухар, засновник Food vs Marketing

Страна без “Элита-Центров” или о том, почему не будет строительных афер

  19 сентября 2017г. 9:00
Елена Шуляк  Руководитель сектора “Строительство” BRDO

Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари?

  18 сентября 2017г. 16:55
Станіслав Куценко  Начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві

Беспощадная забота киевской власти о культурном наследии

  18 сентября 2017г. 9:00
Николай Жуков  председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессор

Как «увидеть» атеросклероз

  13 сентября 2017г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице и клинике "Инго"

Тупі приймаєте рішення, пане Президенте!

  12 сентября 2017г. 14:19
Андрій Карпенко  Лідер об’єднання “Сила Громад”