Все разделы
Новости
Тексты
Территория разума
Сон разума
Слухи и сплетни
Мегаполис
Стиль
Территория разума

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

16 июня 2017г. 14:50

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости «КиевVласть»
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть

Теги

В МФК “Гулливер” безопасность арендаторов и посетителей – самое главное

  27 июля 2017г. 9:00
Александр Дрык  Технический директор многофункционального комплекса

Сердцебиение – один из самых частых симптомов, с которым приходят на прием к кардиологу

  26 июля 2017г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице и клинике "Инго"

Якщо в Україні пляшка пива та горілки буде коштувати як у Німеччині, споживання не знизиться, а виробництво піде в тінь

  26 июля 2017г. 9:00
Олексій Дорошенко  Депутат Київської областної ради

П`ять простих речей про лiтаки, електромобілі, залізницю, спирт та стратегічних інвесторів

  25 июля 2017г. 11:00
Володимир Омелян  Міністр інфраструктури України

Реконструкция киевской мэрии: может ли быть даже очень хороший проект несвоевременным?

  25 июля 2017г. 9:00
Татьяна Шульга  Киевский обыватель и избиратель

Хай живе наш суд, самий “справедливий і непідкупний” суд у світі

  24 июля 2017г. 15:10
Ольга Бабій  Директор ТОВ " Білоцерківвода", депутат Київської обласної ради

Одиночество в сети

  23 июля 2017г. 11:00
Кристина Науменко  Бердянский Юн-пресс

Экономика правила "100 км" зоны: в чем суть, чем рискует “Борисполь” и зачем изобретать велосипед

  21 июля 2017г. 11:07
Павел Рябикин  Генеральный директор ГП “Международный аэропорт “Борисполь”

Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи

  21 июля 2017г. 9:00
Станіслав Куценко  Начальник Головного управління юстиції у м. Києві

Как депутат Киевоблсовета Вячеслав Соболев стал мишенью политических аферистов

  20 июля 2017г. 16:28
Денис Садоха  политолог, эксперт Института публичной политики и консалтинга (ИНПОЛИТ)

Гуманизм в нашем обществе победит не скоро

  19 июля 2017г. 16:50
Ирина Ященко  редактор «КиевВласти»

ЕС нас грабит, а мы не защищаем национальные интересы

  19 июля 2017г. 11:00
Тарас Загородний  Политический эксперт

3 вересня 4 напрямки в Європу могли б коштувати 30-40 євро

  19 июля 2017г. 9:30
Володимир Омелян  Міністр інфраструктури України

Скажи спасибо, что живой, жри и будь благодарен!

  19 июля 2017г. 8:30
Игорь Дармостук  Шеф-редактор КиевВласти

Что мы можем сделать, чтобы не заболеть сердечно-сосудистыми заболеваниями?

  18 июля 2017г. 14:45
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице и клинике "Инго"