Все разделы
Новости
Тексты
Территория разума
Сон разума
Слухи и сплетни
Мегаполис
Стиль
Территория разума

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

16 июня 2017г. 14:50

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости «КиевVласть»
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть

Теги

О Национальном музее «Мемориал жертв Голодомора»

  22 июня 2017г. 14:32
Анатолий Фролов  Заместитель председателя в ОО "Совет народного контроля Киева"

Чому кияни й далі платитимуть Ахметову, але лишатимуться без гарячої води та опалення

  21 июня 2017г. 16:12
Юрій Левченко  Депутат Верховної Ради

Новая стратегия для Киева. От популизма к реальности

  21 июня 2017г. 13:02
Владимир Левин  Депутат Киевсовета VIII созыва, фракция "Солидарность"

Итоги встречи Трампа и Порошенко: ни войны, ни мира

  21 июня 2017г. 10:40
Влад Бовсуновский  Журналист

Хто хрещений батько київської будівельної мафії?

  19 июня 2017г. 15:56
Анатолій Фролов  Заступник голови в ГО "РАДА НАРОДНОГО КОНТРОЛЮ м.Києва"

11 вопросов к Антону Геращенко

  19 июня 2017г. 13:00
Иван Ступак  Депутат Киевоблсовета

Як тебе не любити або ненависть з присмаком тютюну

  18 июня 2017г. 10:00
Коцюра Ірина  Одинадцятикласниця, “Юн-Пресс” м.Київ

Украине срочно нужно принять Л.С.Д.

  17 июня 2017г. 10:00
Леонид Коваленко  Студент, выпускник студии Юн-пресс" город Бердянск

Общественный совет мининфраструктуры: казнить нельзя помиловать

  16 июня 2017г. 18:04
Станислав Гвоздиков  Глава общественной организации “Развитие инфраструктуры”

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

  16 июня 2017г. 14:50
Володимир Шандра  Радник Президента України

Мені знову соромно за Вишгородську райраду

  16 июня 2017г. 14:20
Ірина Побідаш  Депутат Вишгородської районної ради

Чого чекати від "хитро анонсованого" візиту Порошенка до США?

  16 июня 2017г. 13:50
Богдан Яременко  Дипломат, голова правління благодійного фонду “Майдан Закордонних Справ”

Історія майнового злету Ганни Старикової

  15 июня 2017г. 15:06
Олександр Лємєнов  Юрист

Розірвати кругову поруку на транспорті - можливо, треба лише вміння і бажання

  14 июня 2017г. 20:09
Станіслав Гвоздіков  Голова ГО "Розвиток інфраструктури"

Як заохотити підприємців вести бізнес легально ?

  14 июня 2017г. 17:00
Денис Попов  Керівник Деснянської районної в м. Києві організації ВО “Свобода”, депутат Київради, заступник голови Постійної комісії з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики