Все разделы
Новости
Тексты
Территория разума
Слухи и сплетни
Стиль
Где в Киеве
Территория разума

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

16 июня 2017г. 14:50

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть


Теги

Скільки карго авіахабів необхідно Україні

  23 февраля 2018г. 9:00
Євгеній Дихне  Перший заступник генерального директора ДП МА Бориспіль, голова Авіаційного комітету при Торгово-промисловій палаті України

Жизнь после инсульта. Часть 1

  21 февраля 2018г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице

Сколько стоит полечиться, или Сколько стоит хороший врач

  21 февраля 2018г. 9:30
Анатолий Велимовский  Глава общественного наблюдательного совета КГКБ скорой медицинской помощи

Кожен має право на життя без насильства

  20 февраля 2018г. 17:50
Станіслав Куценко  Експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві

Что мы не знали о Крутах, или Почему молодежь оказалась на фронте

  20 февраля 2018г. 10:00
Константин Гродзинский  Журналист

Про долю програми підтримки онкохворих Київщини

  19 февраля 2018г. 13:00
Ольга Бабій  голова Постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради

У 2018 році інфляція буде розкручуватись поступово

  16 февраля 2018г. 14:00
Олексій Дорошенко  Генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж

Fine dining / “Файне їдло”

  16 февраля 2018г. 11:15
Женя Михайленко  Шеф-кухар, засновник Food vs Marketing

Про антикоррупционный суд

  16 февраля 2018г. 10:30
Иван Ступак  Депутат Киевоблсовета

Не змогли підняти з землі гроші

  15 февраля 2018г. 16:30
Ольга Бабій  голова Постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради

У січні згубні звички подорожчали лише на 1%

  15 февраля 2018г. 16:00
Олексій Дорошенко  Генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж

Автономные машины и профессия водителя: мир слишком мал для нас двоих

  15 февраля 2018г. 14:15
Максим Шкиль  Автоэксперт, учредитель Audi Центр Одесса Юг

Шкільна гра “Геліантус” - гроші чи знання?

  15 февраля 2018г. 10:20
Іван Сердюк  Журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"

Недбалість вартістю в тисячі життів

  14 февраля 2018г. 15:00
Ольга Бабій  голова Постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради

Забота о родителях

  14 февраля 2018г. 14:00
Анна Солощенко  Врач-кардиолог высшей категории в Александровской клинической больнице